• відчуття нестачі повітря або задухи;
• запаморочення, хиткість або млявість;
• миготіння чи прискорене серцебиття;
• тремтіння або дрижання;
• потовиділення;
• нудота або неприємні відчуття в животі;
• деперсоналізація або дереалізація;
• відчуття оніміння або поколювання;
• припливи тепла/холоду;
• біль або дискомфорт у грудях;
• страх смерті;
• страх втратити контроль чи збожеволіти.

ЩО РОБИТИ:

1. Дихальна вправа. Повільно вдихаємо через ніс. Видихаємо повітря вузьким ротом. Видих має бути повільніший за вдих.
2. Зволожуємо слизову оболонку рота маленькими порціями води.
3. Робіть періодичний масаж мочок вух та кінчика носа.
4. Швидко стискаємо та розтискаємо кулачки.
5. Відволікання.

• Озирнись навколо ( Уяви собі...)
• " Знайди 5 речей, які ти можеш побачити! "
• " Знайди 4 предмети, яких ти можеш торкнутися"
• "Знайди 3 речі, які ти можеш почути "
• "Знайди 2 речі, які ти можеш понюхати"
• " Знайди 1 річ, яку ти можеш спробувати на смак".

6. Рахуємо подумки від 100 до 1.

7. Згадуємо слова пісні чи вірша.

8. При можливості випити теплий м'ятний чай.

9. Говорити дитині, що відчуття страху - це нормально. Страх допомагає нам зрозуміти та усвідомити, що відбувається. Необхідно навчитися контролювати свої відчуття та наближення страху (панічної атаки) та виконувати безпечний поведінковий алгоритм.

10. Дітям з 8 років можна розповісти все як є ( звичайно, в межах розуміння дитини) без паніки у голосі. Маленьких дітей необхідно відволікати та заспокоювати та запевняти, що ви завжди поруч (полоскотати, почитати книжечку, розглянути картинки, помалювати, вигадувати короткі історії, пограти в слова, четвертий зайвий, вивчити чи повторити назви пору року, місяців, придумати риму (рифма) до слів, рахунок до 10 (20,30,40...) і назад до 0, імена та по - батькові членів родини тощо - все у ігровій формі ), подивитись хороший мультик на телефоні ( зараз можна)

10. Посміхайтесь дитині, дивіться їй в очі.

11. Пам'ятайте, чим спокійніші ви , тим впевненіше почувають себе діти та близькі поруч з вами!

БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ ТА СВОЇХ БЛИЗЬКИХ!

 Порушення розумового розвитку - досить складна й одночасно недостатньо розкрита на сьогодні особливість перебігу розвитку дитини.

  Розумова відсталість визначається як особливість розвитку психіки дитини при органічному ушкодженні центральної нервової системи у внутрішньоутробний період або в період від 1 до 3 років. За розумової відсталості дитина не має достатньо розвинених здібностей до контролю та самоконтролю власною поведінкою, що є наслідком порушення взаємозв'язку між пізнавальними та емоційними процесами або мисленням та емоціями. У дитини спостерігається низький рівень активності й пізнання, її безпосередні потреби та емоційні вияви не підпорядковуються мисленню й, отже, не усвідомлюються і не регулюються самою дитиною.

  Лікарі виділяють основні причини

появи розумової відсталості у дітей:

• Генетичний стан. Іноді порушення інтелектуального розвитку спричиняються генетичним фактором, успадкованим від батьків, порушеннями в комбінації генів тощо. Прикладами таких розладів можуть буть синдром Дауна, слабка Х-хромосома, фенілкетонурія.
• Паталогії під час вагітності, що може бути внаслідок неправильного розвитку дитини в материнській утробі (наприклад, порушення поділу клітин зародку). Жінка, яка під час вагітності вживає алкоголь або хворіє на інфекційні захворювання (краснуха), може народити дитину з порушенням інтелектуального розвитку.
• Патологічні пологи. Якщо під час вагітності або пологів дитина потерпає від браку кисню, наслідком може бути порушення інтелектуального розвитку.
•  Перенесенні  у ранньому віці захворювання, такі як коклюш, кір або менінгіт можуть спричинити порушення інтелектуального розвитку. Неналежна медична допомога, вплив шкідливих речовин, таких як свинець або ртуть, погане харчування також можуть чинниками проявів дитини порушень.

Дитина з розумовою відсталістю навчається і розвивається в межах своїх можливостей. Діти з порушенням розумового розвитку оволодівають практичними діями (особливо трудовими) внаслідок цілеспрямованого навчання та виховання. Вони специфічно сприймають соціум та виражають емоційне ставлення до нього. Постійне активне залучення дорослого до розвитку дитини сприятиме її входженню соціум, розвитку у неї необхідних соціально значущих якостей та вольових характеристик, які забезпечать їй активну усвідомлену позицію.

  Формування розумових дій здійснюється завдяки спеціально організованому навчанню та вихованню, а також корекційній роботі. Чим раніше до розвитку малюка будуть залучені фахівці, тим інтенсивнішим буде його розвиток.

Встановлення діагнозу

  Для встановлення діагнозу треба розглянути два основних питання:

• здатність мозку людини до пізнавальної діяльності (розвитку мислення, мовлення, аналізу, пам’яті тощо);
• здатність людини жити самостійно (поведінка, функціонування).

                             Симптоми

Існує багато ознак порушення інтелектуального розвитку. Наприклад, діти з порушенням інтелектуального розвитку можуть:

•  почати сідати, повзати або ходити пізніше, ніж інші діти;
• почати розмовляти пізніше, або мати порушення вимови;
• мати проблеми із запам’ятовуванням;
• не розуміти, як використовувати певні речі;
•  не розуміти соціальні норми;
• не усвідомлювати послідовність дій;
• мати проблеми із вирішенням проблем;
• мати проблеми із логічним мисленням.

Що потрібно робити батькам для розвитку дитини?

Коли починати?

 У сім'ї, в якій є дитина з інтелектуальною недостатністю, проблеми виникають передусім не через низький рівень її розумового розвитку, а через хибні методи поводження з нею. Якщо батьки соромляться своєї дитини, їм буде важко ставитися до неї так, щоб вона почувалася спокійно і безпечно. Батьки інколи наполягають на методах лікування, які ще більше нервують дитину і не приносять їй ніякої користі.

  Кожний крок батьків має працювати на розвиток та виховання вашої дитини. Доцільно, починаючи з раннього віку, спілкуватися з дитиною, розмовляти з нею, надавати різну інформацію залежно від віку та стану пізнавальних (інтелектуальних) процесів, за допомогою яких людина пізнає навколишній світ (сприймання, пам'ять, мислення мовлення та ін.). 

  Дошкільний період — важливий етап корекційно-розвивальної роботи з дитиною, від ефективності якої залежать подальші успіхи її навчання та розвиток

 Якщо пустити розвиток розумово відсталої дитини-дошкільника на самоплив, то він упустить навик спілкування з людьми, навик предметного дії. Якщо дитина не буде достатньо контактувати зі своїми однолітками і з дорослими, не буде грати з дітьми в ігри або брати участь в якій-небудь діяльності, то це негативно відіб'ється на соціальній адаптації, на розвитку мислення, пам'яті, самосвідомості, уяви, мови, волі і так далі. При правильному підході до організації виховання і навчання, можна коригувати порушення розвитку пізнавальних процесів й мови.

  Потрібно називати предмети, які оточують дитину у вашому помешканні, якими користуєтеся ви і дитина під час харчування (посуд), одягання (назви одягу), відпочинку (ліжко, стілець, стіл та ін.), організації дозвілля, ігрової діяльності (назви іграшок), прогулянок, пізніше відвідування різних закладів (поліклініка, зоопарк, магазин, цирк тощо).

  Називати дії, які виконуються ("будемо їсти, одягатися", "беремо ложку, тарілку, хліб", "одягаємо штанці, сорочку та ін.", "миємо руки" тощо).

  Називати основні кольори предметів з якими безпосередньо стикається дитина (м'ячик червоний, огірок зелений, кубик зелений, червоний, жовтий тощо). Під час прогулянки, називати тварин, які зустрічаються у подвір'ї, на вулиці, рослини (це дерево, це квітка, це травичка), будівлі (це будинок, дитячий майданчик), засоби пересування (машина, автобус, літак, велосипед та ін.).

  Насамперед дитина повинна знати і бачити, що кожний член родини має певні обов'язки перед родиною, виконує тимчасові чи постійні доручення. Про це потрібно розказувати дитині та залучати її до виконання елементарних доручень: спочатку під керівництвом дорослого класти іграшки на місце, поливати кімнатні рослини, годувати домашніх тварин (кішку, рибок та ін.), прибирати посуд зі столу після їди, розкладати ложки, ставити чашки. Дитина має брати посильну участь у прибиранні помешкання, спостерігати за підготовчими роботами до приготування сніданку, обіду, вечері. Необхідно давати інформацію дитині про продукти харчування, як називаються, хто, як і що виробляє, звідки що береться: овочі вирощують, фрукти — яблука, груші та ін. ростуть на деревах, що можна придбати у магазині (хліб, ковбаси, сир, цукерки та ін.). Іноді доречно залучати дитину, особливо старшого дошкільного віку, до придбання продуктів харчування, іграшок, одягу.

  Доцільно по можливості залучати дитину до різноманітної посильної праці в саду, на городі, а також вирощувати розсаду овочів, квітів та ін. В період всього весняно-літнього періоду діти мають брати участь у всіх роботах на городі, під керівництвом батьків обробляти землю, поливати грядки, квіти, допомагати збирати урожай (наприклад, дорослий збирає огірки чи помідори на грядці, передає їх дитині для складання у кошик). При цьому необхідно повідомляти дитині, куди підете з нею, чому, що там будете робити ("Ми з тобою підемо до магазину купити хліб", "Підемо вибирати стиглі огірки на грядці" та ін.).

  У процесі діяльності слід звертати увагу дитини на те, хто що робить ("Що я зараз роблю?", "А ти, що зараз робиш?"). Після завершення роботи потрібно вчити дитину розказувати комусь із членів родини, де вона була, що робила, що бачила ("Ми з мамою збирали на грядці огірки", "Ми ходили до магазину, там купили хліб" тощо). Важливо навчити дитину ставити запитання, щоб одержати інформацію про предмети ("Що це?", "Як називається? ", "Де можна використати?"), про тварин, рослини, дії дорослих або дітей та ін.

  Слід пам'ятати, що особливості розумового розвитку дитини проявляються у тому, що їй складно опанувати ігрову діяльність, зрозуміти ролі, правила та норми, які диктуються ігровою ситуацією.

  Період дошкільного дитинства прийнято визначати як вік пізнавальних емоцій, домінуючими з яких є здивування, допитливість, зацікавленість. Дитині з порушенням розумового розвитку притаманний уповільнений темп формування пізнавальних емоцій.

  Дитині з порушенням розумового розвитку притаманна афективність і може проявлятися в бурхливих емоціях; вони нестійкі, короткотривалі та швидко змінюються (від позитивних до негативних і навпаки). Дитину досить легко налякати зауваженнями, але з такою ж легкістю, у формі позитивного звернення, можна зацікавити й викликати задоволення і радість.

  Дитині з порушенням розумового розвитку притаманне вираження таких емоцій, як агресивність, тривожність, стурбованість, схвильованість, радість, у прямій формі, безпосередньо в поведінці. Поведінкові дії можуть мати характер капризів, недотримання вимог дорослого, агресивних, іноді шкідливих дій. Варто пам'ятати: такі прояви у поведінці не є усвідомленими й осмисленими дитиною, через те вони й виражають безпосередні її почуття. Дорослий має знати, що ставитися до таких проявів поведінки треба з розумінням та поступливістю. Особливого значення має тілесний контакт. Так, дитину можна пригорнути, обійняти, погладити. Голос у вираженні вимог до дитини має бути спокійним, лагідним, урівноваженим. Слід ставити такі запитання дитині, щоб вона намагалася проговорювати кожну свою дію або емоцію.

  Саме тому дорослий має розвивати допитливість дитини, її зацікавленість та інтерес до самої себе та предметів, що її оточують. У безпосередній взаємодії з дитиною особливий наголос треба робити на формуванні пізнавальних емоцій, застосовуючи елементи гри. Ігрові ситуації, які дають змогу розвивати пізнавальні емоції дитини, мають чіткі правила, з якими дорослий обов'язково ознайомлює дитину. Особливого значення набуває постійний мовленнєвий контакт у грі дитини з дорослим. Дорослий має виконувати роль позитивно налаштованого, не оцінюючого, а розуміючого "контролера" емоцій та поведінки дитини, спрямовувати її, допомагати позначати її емоції та дії. Це сприятиме формуванню навичок свідомого й осмисленого оволодіння власними емоціями та поведінкою у майбутньому. Слід пам'ятати, що саме таке ставлення дорослого до емоційних проявів дитини сприятиме розвитку її самокритичності та самоконтролю.

  Слід пам'ятати, що дитина, перебуваючи тривалий час у домашніх умовах, має тенденцію до недостатньо інтенсивного й позитивного розвитку поведінки як на рівні моторних умінь та фізичної активності, так і в формуванні соціальної поведінки. Саме тому, батьки мають постійно розширювати сфери контактів дитини з однолітками, а також не стримувати її бажання до занять, які сприятимуть формуванню навичок моторики поведінки.

  У дошкільному віці, щоб підготувати дитину до школи, потрібно вчити її розглядати предмети, аналізувати їх, порівнювати за розміром, величиною (великий, маленький, однакові), за формою (кружечок, трикутник, квадратик), орієнтуватися у просторі (вгорі-внизу, праворуч-ліворуч, довше – коротше, важче – легше, під, над, між, посередині) на прикладі розташування предметів.

  Звертати увагу дитини на характерні ознаки кожної пори року, на добові зміни (ранок, день, вечір, ніч), на погоду (тепло, прохолодно, дощ, сніг, вітер, сонце світить тощо), який одяг потрібно вдягати залежно від погоди та пори року, називати дні тижня, місяці. Визначати пори року та погоду на відповідних малюнках у дитячих книжечках.

  Слід розказати дитині про родину: хто старший за віком (тато, мама, бабуся, дідусь), хто молодший (сестричка, братик), хто з них працює, хто навчається, а хто веде домашнє господарство.

Корисно розглядати разом з дитиною дитячі книжечки, аналізувати малюнки, визначати на них об’єкти, місце їх розташування, форму, колір та інше.

  Слід також розвивати у дитини елементарні ручні уміння, користуватися олівцем, ножицями; вчити їх виготовляти різні вироби; разом з нею виготовляти вироби з паперу, пластиліну, з природних матеріалів. Важливо, щоб дитина отримувала задоволення від виконаної роботи, раділа результатам своєї праці. При цьому дозувати співвідношення між допомогою дитині та мірою її самостійності: завжди мають залишатися для неї посильні завдання для самостійного виконання.

  Корисно також навчити дитину розуміти й виконувати практичні завдання за словесною інструкцією, яка містить прохання, розпорядження чи настанову.

•  Дізнайтеся більше про порушенням інтелектуального розвитку. Чим більше ви знаєте, тим краще ви зможете допомогти собі та вашій дитині.
• Заохочуйте вашу дитину до самостійності. Наприклад, допомагайте вашій дитині опанувати навички самообслуговування та побутові вміння.
• Доручайте вашій дитині виконувати повсякденну роботу. Зважайте на вік та можливості дитини. Ви можете розподілити завдання на маленькі кроки. Наприклад, ви доручили дитині накрити на стіл. Перше: доручить їй покласти серветки на столі біля місця кожного з членів родини. Друге: зробити те саме з посудом, тарілка за тарілкою. Кажіть, що треба робити, крок за кроком, поки дитина впорається з роботою. Покажіть, як саме треба робити. Надайте допомогу, коли це потрібно. Коментуйте дії дитини. Похваліть, коли вона успішно виконає роботу. Розвивайте здібності вашої дитини.
• Дізнайтеся, що вивчає ваша дитина у школі. Спробуйте знайти можливість для того, щоб ваша дитина застосовувала ці знання вдома. Наприклад, якщо вчитель на уроці веде розмову про гроші, візьміть дитину із собою до магазину. Допоможіть дитині рахувати гроші та розрахуватися за покупку. Допоможіть перерахувати здачу.
• Знайдіть можливість у вашій громаді для соціальної діяльності (відпочинок, гурток, спорт тощо). Це допоможе вашій дитині розвинути соціальні навички, а також отримати задоволення.
• Поговоріть з іншими батьками, діти яких мають порушення інтелектуального розвитку. Батьки можуть надати вам корисні поради та емоційну підтримку.
• Зверніться до школи і розробіть навчальний план, щоб задовольнити потреби вашої дитини. Підтримуйте зв’язок з вчителями вашої дитини. Запропонуйте підтримку. Дізнайтеся, як ви можете підтримати навчання вашої дитини вдома

•  Дізнайтеся якнайбільше про порушення інтелектуального розвитку. Ви можете звернутися до багатьох організацій, щоб дізнатися про особливі технології та стратегії спеціального навчання таких учнів.
• Ви можете зробити дуже багато, щоб змінити життя учня! Дізнайтеся, які в учня сильні сторони та інтереси, та розвивайте їх. Створіть умови для успіху.
• Якщо ви не є членом команди фахівців зі створення індивідуальної навчальної програми, замовте примірник цієї програми для себе. Там описані навчальні цілі учня, а також послуги та пристосування, які він має отримати. За необхідності зверніться до фахівців за порадою. Вони допоможуть вам визначитися щодо ефективних методів навчання конкретного учня, шляхів адаптування розкладу та особливостей досягнення цілей індивідуальної навчальної програми у вашому класі.

• Намагайтеся повідомляти інформацію якомога ясніше, конкретніше. Замість обмеженого вербально подання нової інформації, продемонструйте наочність (малюнки, реальні об’єкти тощо), а також можливість сприймати якісь речі на дотик.
• Розподіляйте нові завдання на маленькі кроки. Демонструйте ці кроки. Стежте, щоб учень виконував завдання крок за кроком. За необхідності, надавайте допомогу.
• Одразу коментуйте дії учня.
• Навчайте учнів навичкам самообслуговування, соціальної поведінки, надавайте відомості про професії. Залучайте учня до гурткової діяльності.
• Працюйте разом із батьками учня та колегами над створенням та виконанням індивідуального навчального плану, що задовольняє потреби учня. Регулярно обмінюйтеся інформацією про стан справ учня у школі та вдома.

   Затримка психічного розвитку (ЗПР) – це психолого-педагогічне визначення для найрозповсюдженого серед усіх відхилень, які бувають у дітей. Затримка психічного розвитку - це  уповільнення темпів розвитку, що виражається у недостатньому загальному запасі знань, незрілості мислення, переважанні ігрових інтересів, швидко­му пересиченні інтелектуальною діяльністю.

Можливі причин затримки психічного розвитку:

• спадковість;
• несприятливі умови виховання;
• тривалі хвороби у ранньому дитинстві;
• порушення функціонування головного мозку, пов'язані з його ураженнями під час внутрішньоутробного розвитку внаслідок патології пологів, травм тощо.

Для того щоб вчасно виявити затримку психічного розвитку у дитини, необхідно знати її характерні прояви у дітей дошкільного віку.

Для дитини дошкільного віку із ЗПР характерними є:

• недорозвиток    ігрової    діяльності   –   дитина   не    приймає      за­пропоновану їй ігрову роль, не дотримується правил гри, віддає    пе­ревагу рухливим іграм. У процесі сюжетно-рольової гри така дитина діє з ігровим матеріалом стереотипно, стикається з труднощами при виконанні окремих ролей;
• недостатня пізнавальна активність, швидка втомлюваність, виснажуваність, які серйозно гальмують ефективність розвитку і        на­вчання дитини. Швидка втомлюваність призводить до зниження працездатності, що негативно впливає на засвоєння знань;
• нездатність до узагальнення й цілісності сприймання, які знижують результативність продуктивних видів діяльності;
• недорозвиток емоційно-вольової сфери, що призводить до негативних проявів у поведінці. Дитина не розуміє, як слід з дорослими, може бути нав'язливою. Такій дитині складно            дотри­муватися правил поведінки у групі, підтримувати стосунки зі своїми однолітками тощо.

   У роботі з дітьми, які мають ЗПР важливо забезпечити їх готовність до навчання у школі: розвиток дрібної моторики, фонематичного слуху, формування правильної звуковимови, уточнення до математичних понять, формування соціально прийнятої поведінки.

Розвивайте вміння спілкування з дітьми:

• будуйте взаємини з дитиною за допомогою розуміння, довіри і тепла;
• контролюйте поведінку дитини, не нав’язуючи жорстких правил;
• уникайте надмірної м’якості та завищених вимог до дитини;
• не вказуйте категорично, уникайте слів «ні» і «не можна»;
• повторюйте своє прохання одними і тими ж словами багато разів;
• запам’ятайте: балакучість, рухливість і недисциплінованість дитини не є навмисними;
• завжди слухайте те, що хоче сказати дитина.

Зміна психологічного мікроклімату в родині:

• встановіть розпорядок дня для дитини  та дотримуйтесь його;
• уникайте впливів відволікаючих чинників під час того, коли дитина виконує завдання;
• перевтома знижує самоконтроль і підвищує гіперактивність.

Спеціальна поведінкова програма:

• не застосовуйте фізичне покарання! Якщо є необхідність удатися до покарання, то доцільно використовувати сидіння в певному місці після скоєння вчинку;
• більше хваліть дитину, вони чутливі до негативних стимулів та не сприймають доган і покарань, проте чутливі до заохочень;
• давайте завдання, які не потрібно відкладати на інший час;
• допомагайте дитині розпочати виконання завдання, так як це найважчий етап.

На нашу думку,

батьківська любов та піклування

допоможуть дитині

впоратися з будь-якими труднощами.

Мета: розвиток уваги.

Промовляємо дитині назви птахів і комах. Коли дитина чує назву птаха, то махає руками – «летить», а коли назву комахи – опускає руки вниз.

Мета: розвиток мислення до узагальнення.

Під час проведення гри можна використовувати картки:

• диван, крісло, стіл, стільці, тумба (меблі)
• чашка, кружка, сковорідка, каструля, миска ( посуд )
• шуба, куртка, плащ, кофтина, сорочка, футболка, шорти (одяг)
• ромашки, троянди, чорнобривці, нарциси, піони (квіти)
• ворона, зозуля, сова, синичка, голуб, лелека, горобець (дикі птахи)
• індик, гуска, качка, півник, курка (домашня птиця)
• помідор, огірок, капуста, перець, баклажани, часник, цибуля, картопля (овочі)
• груша, яблука, слива, абрикос (фрукти)
• автобус, автомобіль, літак, поїзд, човен (транспорт).

Мета: коригування пам’яті просторового сприйняття, мислення.

Перед дитиною розкладаємо два однакові набори ґудзиків, жоден з яких у наборі не повторюється. У кожного гравця є ігрове поле – квадрат, поділений на клітини. Перший гравець виставляє на своєму полі 3 гудзики. Після цього перший гравець закриває аркушем паперу своє ігрове поле. Другий повинен розташувати на своєму аркуші ті самі ґудзики. Чим більше клітинок і ґудзиків використовується в грі, тим складнішою вона стає.

Мета: розвиток мислення та пам’яті.

Називаємо дитині чотири предмети, три з яких відносяться до одного загального поняття. Дитина має назвати зайвий предмет, тобто той, котрий не має відношення до інших та пояснити свій вибір.

Варіанти слів:

• стіл, стілець, ліжко, чайник
• огірок, морква, цибуля, заєць
• лялька, машина, мозаїка, книжка
• вовк, лисиця, ведмідь, кішка
• лижі, ковзани, човен, сани
• автобус, трамвай, літак, тролейбус
• річка, ліс, асфальт, поле
• пожежник, космонавт, балерина, міліціонер
• молоко, чай, лимонад, хліб
• нога, рука, голова, черевик

Мета: Розвивати пам’ять, логічне мислення, спостережливість, мовлення.

Даємо завдання в поданих реченнях знайти логічні помилки та виправити їх.

-          Влітку випав сніг.

-          Зимою в саду розквітли яблуні.

-          Сонце ховалось за верхівки дерев.

-          Внизу над ними протікала річка.

-          На бурульці висить дах.

-          На сонці сяє небо.

Мета: Розвивати пам’ять, мислення, спостережливість, мовлення.

Діти дають порівняльну характеристику будинкам, продовжуючи речення.

-          Один будинок маленький, а інший …   (великий).

-          Один будинок низенький, а інший …   (високий).

-          В одному будинку одне віконце, а іншому …   (багато).

-          В одному будинку є димар, а в іншому …   (немає).

-          В одному будинку немає під’їздів, а в іншому …   (є).

-          Один будинок із дерева, а інший із …   (цегли).

-          Маленький будинок збудували швидше, а великий … (довше).

Мета: розвивати кмітливість, спостережливість, дискурсивне мовлення

Пропонуємо знайти неточності у суджені дорослого та пояснити їх:

• Коли людині весело, вона плаче.
• Мама прибрала, і стало брудно.
• Чим більше продуктів у сумці, тим вона легша.
• Після сніданку лягають спати.

Мета: учити дитину упізнавати і називати диких  тварин; розвивати зорову  та 

         слухову пам’ять, мислення,  мову.

Матеріал: картинки із  зображенням  диких  тварин (вовка,   лисиці,  білочки, 

         зайця,  ведмедя,  їжачка).

Хід  гри:   загадуємо  загадки  та  показуємо зображення  тварин.  Дитина 

         відгадує  загадку.

• У  пору  холодну  -  ходить  злий,  голодний.                                        Сіру  шубу  має,  зайців  полюбляє.    (вовк)

Запитання :  який  вовк?  (сірий,  лахматий,  великий,  сердитий,  злий).  А  як  ми  назвемо  вовка  ласкаво?  (Вовчик).

• Це  красуня  непроста,  вона  хитра  та  руда.                                      Має  хутро  золотаве,  і  розумна,  і  лукава.   (лисиця)

Запитання:  яка  лисиця?  (руда,  хитра,  пухнаста).  Як  ми  можемо  назвати  лиску  ласкаво?  (лисичка,  лисонька).

•  Пухнаста,  маленька,  руденька,  жвавенька.                                      Прудкі  стрибають  ніжки,  гриби  їсть  та  горішки.    (білка)

Запитання:  яка  білка?  (руда,  прудка,  маленька,   пухнаста). Як  ми  її  назвемо  ласкаво?  (білочка).

• маленький  і  вухатий                                                                  Улітку  я  сіренький,  зимою  білуватий                                    Я  стрибаю,  я  тікаю,                                                              Дуже  куций  хвостик  маю.      (заєць)

Запитання:  який  заєць?  (сірий,  білий,  швидкий,  боязливий).  Як  ми  можемо  назвати  зайця  ласкаво?  (зайчик).

• Клишоногий  та  великий,                                                                    Дуже  сильний  звір  цей  дикий.                                        Через  ліс  іде  вперед,                                                              Дуже – дуже  любить  мед.   (ведмідь)

Запитання:  який  ведмідь?  (великий,  сильний,  бурий. клишоногий).  як  ми  назвемо  ведмедя  ласкаво?  (ведмедик).

• Між  листям  та  голками                                                                      По  лісових  доріжках                                                        Біжить  клубок  з  голками                                                      На  коротеньких  ніжках (їжак)

Запитання:  який  їжак?  (колючий,  кругленький,  маленький,  працьовитий).  Як  ми  назвемо  їжака  ласкаво?  (їжачок)

Мета:  розвивати  дрібну  мускулатуру  пальців  рук,  рівень  саморегуляції.

Пропонуємо  дитині  продовжити  ряд  за  пунктирною  лінією.

Мета:  розвивати  фонематичний  слух,  увагу,  мислення.

Хід  гри:  дитина  слухає  плутанину  та  розповідає,  що  було  неправильно  і  які  слова  «заблукали».

Корова  мукає:  «Ко – ко!  Дам  всім  дітям  молоко!»

Киця  каже:  «Гав – гав – гав!  Я  ганяла  з  ганку  гав!»

Лоша  ірже:  «Мур – мур – мур.  Їсти  я  піду  до  кур!»

Ну,  а  песик  каже:  «Бе – е – е!  Курки  клюнуть  там  тебе!»

Мета: розвивати  пам’ять,  мислення,  спостережливість,  мовлення.

Матеріал:  зображення  пори  року  зими. 

Хід гри:  ставимо  запитання,  а  дитина  дає відповідь:

• Зима  яка?  (холодна,  сніжна,  морозяна,  біла,  сувора)
• Сніг  який?   (холодний,  білий,  мокрий,  блискучий,  пухнастий)
• Небо  взимку  яке?   (сіре,  похмуре, хмарне, сумне)
• Сонце  зимою  яке?   (світить  та  не  гріє,  рідко  з’являться)
• Намети  які?   (високі,  як  гори;  білі,  великі)
• Вітер  взимку  який?   (холодний,  крижаний,  сильний)

Мета:  розвиток  мовлення 

• МА – МА – МА – вже  прийшла  зима;
• НІГ – НІГ – НІГ – падає  пухнастий  сніг;
• РОЗ – РОЗ – РОЗ – заморозив  все  мороз;
• ІД – ІД – ІД – обережно  на  дорозі  лід.

Мета:  вчити  добирати  узагальнююче  поняття; 

           розвивати  пам’ять,  мислення, увагу,  мовлення.

Матеріал: картинки  із  зображенням груп  предметів 

           (іграшки,  посуд,  одяг,  меблі). 

Хід гри:  пропонуємо  дитині  розглянути  малюнки  і  назвати  одним  словом  все  те,  що  зображено  в  окремих  рядочках.